На початку ХVІІІ при дворі Елизавети І дуже любили вина. Горілка була не в моді, але вина при жінці-імператриці повинні бути жіночі, а саме токайські вина. От для поповнення царських винних погребів, та й для вирішення попутних дипломатичних питань служила при дворі вельми розумна людина - дворянин Федір Вишневський. Раз на декілька років він зі здоровенним обозом їхав по трассі Е-95 через Чернігів у Києв, а потім через Закарпаття в Мадьярщину. Дорога дальня, хтось хворів, хтось відставав, й дозволялося пану Федору поповнювати свій штат по маршруті підданими корони на свій розсуд. А якщо помічав в дорозі когось здібного в якихось науках чи мистецтвах. то командирував його до столиці. От так, одного разу зайшовши в селі Лемеші, що коло Козельця в церкву, почув Федір Вишневський серед церковних хористів голос юного Олексія Розума. Достойно оцінив він не тільки голос, а й вроду козачка та його такт. Був відправлений Алеша до придворної капели в столицю, де й помітила його молода імператриця. Досить швидко стає Олексій, як прийнято казати "фаворитом Елизавети".
Але поводиться він дуже обачливо й зважено, у всілякі чвари та змови двірцеві не влазить, хабарів старається не брати, при порадах цариці керується здоровим глуздом та поміркованістю. А тут, ще й брата викликав до столиці.
Брат Олексія Григоровича теж людина не ординарна, отримав чудову освіту, проявивши великі здібності до наук та мистецтв. Й у 18 років (!!!) очолив Петербургську академію наук. Згодом став Гетьманом Лівобережжя. Правда було в нього одне слабке місце - жінки(справжній козак!), але про це не тут. От до нього вже частіше ніж до Олексія Григорійовича, звирталися з різними делікатними справами. Кому допомагав, кому ні. Діяв теж обережно. Був хлібосольним і не скупим. Мав більше мабуть все таки друзів, ніж ворогів.
Треба віддати чинне братам Розумам, не цурались вони свого минулого, допомагали рідні, матері, чернігівщині. Навіть Елизавета приїджала подивитись на батьківську хату графа Олексія Розумовського. Правда, граф попередньо наказав



зібрати всіх родичів в іншій хаті, й добряче проінструктував їх: що можна казати, а що ні, як кланятися й як шапки слід знімати перед царицею. Після знайомства з "папенькой и маменькой" Елизавета таємно одружується з графом в Москві. Престолонаслідство не передбачується. Царювання Елизавети не відзначалося якимись сильними потрясіннями та катаклізмами. Після її смерті 25 грудня 1761року, граф спокійно доживав свій вік у Москві, наспівуючи мабуть собі тихенько українські церковні мотиви, завдяки яким, доля зробила йому такий подарунок.
Повертаємося до Собору Різдва Богородиці. Архітектура дужа красива, якісь древньоримські риси в ньому є (цікаво. як називається цей стиль?). В цьому соборі я вперше почув просто проповідь православного священника, що висловлював думку може просто свою, а може й церкви на рахунок сусідства з собором (через дорогу) базару. А я темний думав що проповіді тільки в католицьких храмах,а в православних тільки співають й моляться.

Будували собор і дзвінницю архітектори І.Григорович-Барський і А.Квасов. Поруч з собором є парк, в якому є ще одне творіння цього архітектурного тандему - будинок полкової канцелярії(1756-1760рр). Зберігся будиночок досить добре, зараз там дитяча бібліотека. В Козельці варто оглянути ще Никольську(1781р.) та Вознесенську (1874р.) церкви.
Ще вдалося взнати, що в 1662 тут обрано Я.Сомка Гетьманом, в 1669 були великі руйнування від татар а в 1679 Юрій Хмельниченко не без допомоги все тих же татар, добряче пограбував Козелець.
З Козельця вирушаємо в с.Данівка, де є дерев`яна Воскресенська церква побудована в 1851 році. Саме село знаходиться за 7 км. від Козельця, але перед селом є поворот наліво, що виводить нас до Данієвського Свято-Георгієвського монастиря, жіночого монастиря. Біля території автобус з паломниками й джип з київськими номерами. Та території Досить чисто. Якщо жінка в штанях, служниця видасть вам спідницю. Чисту. але судячи з фасону ровесницю монастиря. Доречі про вік. Георгійовський собор, що є основа монастиря, побудований в 1741-70рр.

уявіть тут фото монастиря

Коли переступили поріг собору приємно вразили красиві жіночі голоси, що співали всередині.
В монастирі перебуває чудодійна ікона Пресвятої Богородтці іменуєма "аз есмь с вами и никтоже на вы". Порівняно з іншими образами Богоматері, ця ікона виглядає досить просто й скромно. Але, як кажуть церковнослужбовці, це ні в якій мірі не применшує її чудодійної сили.
Оглянувши територію монастиря, вертаємось в Козелець й виїджаємо на трасу Київ-Чернігів, їдемо в сторону Чернігова. Кілометрів через 10 село Леміші. Батьківщина Розумовських, повертаємо з траси праворуч і прямуємо до церкви. Трьохсвятительська церква була побудована на кошти Олексія Розумовського в 1755 році архітектором Куцевичем. Стоїть




вона на могилі батька графа Г.Розума. Церква дуже зручно фотографувати, не заважають дерева. Спеціальна інформація для подорожуючих - коло церкви е дервьяний клозет,вхід вільний.