Потрапити в Тростянець дуже просто. З Києва їдете по трасі Р 01 на Ромни, Суми. Проїхавши Прилуки, через кілометрі 20-25 повертаєте на Сокиринці. Далі будуть Васьківці з цікавим вітрячком.

Ну а далі, пару кілометрів й Ви потрапите в Тростянець. З 1820 року Тростянець належав Скоропадським. Тут будується їх головна родинна садиба. А один з представників цього роду - Іван Михайлович Скоропадський створив ( точніше фінансував створення) цього ландшафтного чуда у вигляді прекрасного дендрологічного парку “регулярного типу”.

Іван Михайлович Скоропадський (30.01.1805 – 8.02.1887), походить з відомої козацької родини. Він був прилуцьким “уїздний маршалком” (двічі), полтавским «губернским маршалком» (також двічі). “Маршалок” – то по російські “Предводитель дворянства”. Був активним учасником реформи про розкріпачення селян 1861 р., українофілом та меценатом. На його кошти були відкриті ряд земських шкіл та гімназій в Україні. Похований він в своїй садибі, а його могила збереглася й понині.

Створювався парк з 1834 по 1864 рік. Щоб самому не видумувати текст , цитую один довідник:
“Величезне значення як в історичному, так і ботанічному плані має Тростянецький дендрологічний парк... Характерною особливістю парку є його високохудожні ландшафти, краєвиди, мальовничі галявини. Для його окраси на його території були створені системи штучних гір, ставків. Від усіх інших цей парк відрізняється багатою деревно-чагарниковою рослинністю, яка нині налічує понад 1700 різновидів і форм. Поряд з місцевими рослинами в парку акліматизовані представники флори Північної Америки, Далекого Сходу, Китаю, Японії, гірських районів Криму і Кавказу. Тростянецький дендропарк є природоохоронною науково-дослідною установою, підпорядкованою НАНУ, має земельну ділянку площею 204,7 га, надану в постійне користування.”

Від себе можу додати, що в парку є дубова роща з 300-літніми деревами й дуже багато хвойних насаджень (92 вида). В парку встановлений пам`ячник Т.Г.Шевченко. Є також декілька кам`яних “скіфських баб”.

В парку влаштовані невеличкі ставочки, на одному з них живуть лебеді. Судячи з тогу, що в переліку штрафів є пункт, що встановлює штраф за вилов одного рака - три гривні, в ставках вода чиста й там живуть раки. Також в парку можуть оштрафувати за організацію пікніка - 3 гривні, випасання худоби - 15...35 гривні, зруйнований мурашник - 30...150 гривні, одне зрубане дерево - 10 - 800 гривень.
Доріжки в парку прокладені таким чином, що за кожним поворотом, або пагорбом відкривається якась нова панорама, що не повторюється з вже побаченими пейзажами.
Про ставлення Івана Михайловича Скоропадського до свого творіння свідчить мармуровий обеліск, який закликає всіх відвідувачів парку дбайливо ставитись до нього...

Ну а зараз, я думаю буде доречно розказати трохи про родину Скоропадських.
Родоначальник рода Скоропадських, був Федір Скоропадський – шляхтич з західноукраїнських земель. В молодості був запорізьким козаком. Але оженився й перебрався до Умані. Вже в зрілому віці приймав участь у війні проти Польщі на боці Хмельницького. Але загинув в битві під Жовтими Водами в квітні 1648 року. Всі його нащадки чоловічого роду служили в козацькому війську, аж до скасування гетьманщини Катериною ІІ.
Про його сина Іллю Федоровича Скоропадського відомостей дуже мало. Вірогідно він вже мав якісь козацький чин, бо був одружений на княгині Черторийській. Мав трьох синів Івана, Василя та Павла.
Найвідоміший з його синів Іван Ілліч Скоропадський (1646-1722), народився в Умані. Дослужився до чину Стародубського полковника. Став Гетьманом України в 1708. Є свідчення, що він підтримував Мазепу (а є протилежні свідчення). По одній з версій, він був блокований зі своїм полком в Стародубі військами Петра І й не зміг підтримати Івана Мазепу. Перейшов на російську сторону й був помилуваний. Приймав участь в Полтавській битві на стороні Петра І, відзначився в ній, ввійшов в довіру до царя. Ставши гетьманом, знаходивсь під жорстким контролем Москви, але старався зберегти автономні права гетьманщини й інші козацькі вільності. Був тричі одружений, але нащадків не залишив. Помер в 1722 році й був похований у Гамалійському дівочому монастирі поблизу Глухова.
Дід засновника Тростянецького дендропарку - Яків Михайлович Скоропадський був, при гетьманстві Кирила Розумовського, останнім в історії Гетьманщини козацьким Генеральним Бунчужним. Після скасування гетьманства став майором лейб-гвардії кірасирського полку. Помер в 1785 році.
Його син Михайло Якович Скоропадський (1764 – 1810), закінчив Імператорський Сухопутний Шляхетський кадетський корпус. Брав участь у всіх Суворовських компаніях. Дослужився до звання секунд-майора. Після відставки у 1807 році підтримував українське просвітництво та культуру. Старався привити своїм дітям любов до рідної землі.
Один з його синів - Іван, і створив на українській землі парк, де зібрані чудові колекції флори з усього світу.

Онук Івана Скоропадського – Павло Петрович Скоропадський народився в 1873 році. Закінчив в 1893 році Петербургський Пажеський корпус й зробив блискучу кар`єру в російській армії. Після набуття військової освіти він був направлений в Кавалергардський полк командиром ескадрона. В 1895 році отримує чин полкового ад`ютанта, в 1897 – поручика. В 1898 році одружується на Олександрі Дурново. Приймав участь в російсько-японській війні. Почав війну в чині есаула, а закінчив ад`ютантом головнокомандуючого Російськими військами на далекому Сході генерала Ліневича. Був нагороджений Георгієвською зброєю й став повним кавалером ордену Св.Володимира. З грудня 1905 року – полковник і флігель-ад`ютант Миколи ІІ. З 1910 року – командир 20-го драгунського Фінляндського полку, а з 1911 – командир Лейб-гвардії Кінного полку. В 1912 році отримує чин генерал-майора.
На початку Першої світової війни командував дивізією, в 1916 році присвоєно звання генерал-лейтенанта. В 1917 році командир корпусу на Південн-Західному фронті.
Під час німецької окупації України, в 1918 році призначений Гетьманом України. Але уряд Скоропадського був повалений військами Директорії УНР, а сам Гетьман емігрував в Німеччину.




В 1941-1945 роках німці намагались використати Скоропадського в політичних цілях, але бачачи справжнє відношення гітлерівців до України, Скоропадський потихеньку саботує співпрацю з ними. В кінці війни при бомбардуванні союзною авіацією під Мюнхеном був тяжко поранений. Через 10 днів після поранення помер в госпіталі міста Меттен. В тому ж місті він і похований. Залишив після себе трьох дочок та двох синів.

Восени 2004 року знову вдалося побувати в тростянецькому дендропарку. Ось ще декілька фоток, але вже осінніх:

Весною 2005 року знову був в Тростянці. Автор фотографій з тої поїздки - Парака Даша:

В тій поїзці вдалось, завдяки місцевому екскурсуводу, взнати декілька цікавих фактів.
Перше.
Виявляється зберігся палац Івана Скоропадського - досить скромна споруда, що розташована коло місцевого будинку відпочинку. Знаючи, що Скоропадський всі свої кошти витрачав на парк, то й не дивно що він мав таке скромне помешкання. Дивно, що не зруйнували його за часів радянської влади.
Друге.
Кам"яні ідоли, що встановлені в парку, то виявляється не скіфські, а половецькі баби. А вони молодше останніх років на 500. Крім того нам розповіли, що в 2004 році хтось спиздив (другого слова просто підібрати не можу) одну бабу. А при нашій прогулянці по парку, вже й друга була приготована до викрадання.