В принципі це типова дерев`яна церква Чернігівщини другої половини XVIII століття (останній сплеск гетьманських поривань до самостійності й самобутності України). Схожих церков лише в Менському районі збереглося здається п`ять штук. Освячена вона на честь Святої Трійці. Але коло церкви збереглося декілька старих надгробків, що датуються кінцем ХІХ – початком ХХ століття. А один з надмогильних каменів розказує що похований під ним Григорій Григорійович Данилович.

Про Г.Г.Даниловича (1825 – 1906) писав навіть часопис «Русская Старина» у 1908 році. Це була цікава й неординарна особистість.



Він мав чин генерала від інфантерії, був почесним членом «Российского минералогического общества». Служив він директором Другої Петербурзької військової гімназії й мав неабиякий педагогічний хист. Був членом головного військово-учбового комітету, а завдяки його зусиллям при гімназії, де він директорував, були відкриті педагогічні курси. Був він також педагогом для членів царської родини: великого князя Георгія Олександровича та останнього російського імператора Миколи ІІ.
А закінчив свій вік Г.Г.Данилович на Чернігівщині ...