На території селища були знайдені предмети епохи неоліта (IV тисячоліття до н.е.) та епохи бронзи (IІ тисячоліття до н.е.). Кераміка, що була тут знайдена може свідчити, що вже в VІІІ-Х століттях н.е. на території Чинадієво існувало поселення русинів.
Перша згадка про село датується 1214 роком. Але згадується воно в угорських хроніках, і під його угорською назвою – Сент-Міклош (Святий Миколай). Цікаво, храмове свято в Чинадієво не 12 грудня:-)
Є згадка, що в 1246 році угорський король Іштван V дарує Сент-Міклош королівському уповноваженому до галицьких князів - магістру Аладару. В ХІІІ столітті село стає центром Чинадієвської домінії (адміністративно-господарської одиниці). Пізніше, в 1612 році, ця домінія стане називатись Мукачево-Чинадієвською. Господарський центр цього володіння буде в Чинадієво, а адміністративний - в Мукачево. Але то буде пізніше.
В 1387 році Чинадієвська домінія переходить до магната Перені.

Приблизно в XV столітті в Чинадієво / Сент-Міклоші, на березі річки Латориця, зводиться мурований замок. Він зберігся до наших часів, але відразу й не втямиш, що перед тобою споруда, що простояла 500 років і на протязі всього цього часу служила надійним захистом для місцевих жителів. Хоч замок на протязі століть і переходив часто з рук в руки, але кожен новий господар вносив свою вагому частку в його укріплення. Врешті решт він набув архітектурних рис романських оборонних споруд. Замок мав по кутах башти з бійницями. Бійниці були влаштовані також під самим дахом (їх можна побачити й зараз). Мав мінімум вікон, що також використовувались при потребі як бійниці. Мав досить глибокі підземелля та як кожен пристойний замок – підземний хід. Замок оперізували рови та вали, що значно допомагало при обороні.

В 1657 році замок був дуже пошкоджений польськими вояками, але невдовзі він був знову відбудований.
В 1703-1711 роках Чинадієвський замок служив резиденцією для невиправного бунтівника або незламного борця за незалежність Угорщини – Ференца ІІ Ракоці.
В 1734 році замок значно перебудовується й набуває вже не оборонних, а палацових рис.

Далі невеликий відступ.
Дмитро Поп та Іван Поп в книзі „Замки Подкарпатской Руси” пишуть, що в 1749 році черговий власник Чинадієвського замку, Ференц Башинда, закладає навколо замку парк. Зараз правда від того чудового парку майже нічого не залишилось, але справа не в тому. Справа в тому, що в 1726 році австрійський імператор Карл VI дарує Мукачево-Чинадієвську домінію архієпископу Шернборну. Про це, до речі, також в тій книжці написано. Написано також, що разом з домінією у власність Шернборна відходить і село Чинадієво. В мене правда є дані, що дарчий лист Шернборну був підписаний імператором 13 липня 1728 року. Трохи не в’яжеться з 1726 роком, як по книзі.
В мене виникло питання: то хто був володарем Чинадієво в 1749 році, Башинда чи Шернборн? І з якого року насправді Шернборни володіють Чинадієвом?
Ці питання виникли не тому, що я такий розумний і хочу підколоти Попів, просто дійсно цікаво. А книгу „Замки Подкарпатской Руси” я дуже рекомендую всім хто цікавиться замками та фортецями Закарпаття. Супер книга. Я в ній багато цікавого матеріалу знайшов. В тому числі й для цієї сторінки.

Але, поїхали далі.
Шернборни володіли Чинадієво на протязі двох століть і вкладали чималі гроші в економіку краю. В 1839 році відбулась чергова перебудова Чинадієвського замку і він вже набуває приблизно того вигляду, який має й зараз.
Цікаво, що під час перебудови 1839 року, був знайдений людський кістяк, замурований в одну зі стін замку. Є багато версій, щодо його там появи. Але коли я вперше почув про той скелет, то мені пригадалась легенда, яка можливо багато чого пояснить. Це взагалі навіть не легенда, а переказ про давній звичай. В середні віки будівники після завершення будівництва або реконструкції фортець та замків, замуровували в стіну живу людини. Це нібито посилювало обороноздатність споруди й оберігало захисників від небажаних нападів. Причому вважалося, що замурована живцем жінка, значно ефективніше оберігала замок ніж замурований живцем чоловік. Цікаво, жіночий чи чоловічий кістяк знайшли реставратори?

Зараз в Чинадієвському замку знову проводяться реставраційні роботи. Вже оновлений дах, вставляють потихеньку віконні рами. Говорять, що колись відкриють там музей. Поживемо-побачимо.

Ще в Чинадієво є цікава церква. Жаль не пам’ятаю її назви. В принципі церква, як церква, типовий стиль греко-католицького храму для Закарпаття. Побудована вона в кінці 1920-их років.

Не така вже й стара, щоб вважатися пам`яткою архітектури. Але в ній зберігається дуже цікава реліквія - зруб величезного букового дерева з зображенням хреста всередині серцевини. Говорять, що коли лісоруби розкололи колоду, то побачили всередині дивним чином створені контури, які нагадують хрест. Причому хрест надзвичайно пропорційний. Його висота приблизно сантиметрів тридцять. Явище це наука пояснити толком не може, а церква трактує це як прояв чуда. Будете в Чинадієво, то подивіться на це чудо.