Ця архітектурна пам’ятка відома як Горянська ротонда. Згадується вона також як костел св.Анни, або як церква св.Миколая. Дата її побудови достеменно не встановлена. Інтервал можливих дат побудови досить великий – від Х до початку XIV століття. Останні дослідження дають підстави стверджувати, що сама ротонда будувалась в ХІІ – ХІІІ столітті. Про це можуть свідчити, наприклад, типові для того часу розміри цегли – 30 х 30 х 5 см.
Ротонда має товщину стін від 1 до 2 метрів, висоту – 9 метрів. Зараз вона має п’ять вікон з характерним готичним профілюванням. Раніше було їх шість, але одне вікно було втрачене через пізніші добудови. Ротонда перекрита зімкненим склепінням на невисокому підбаннику, прикрашеному ззовні поребриком з цегли.

Одна з легенд стверджує, що ротонда служила місцем, де монахи-місіонери силоміць заставляли місцевих жителів приймати католицтво. Правда це чи ні, назавжди залишиться загадкою. Загадкою залишиться також форма Горянської ротонди. Первісно вона мала форму шестигранника, що абсолютно не типово для українських архітектурних пам’яток. Зараз цей шестигранник суттєво згладжений і має зовнішній діаметр близько 9,5 метрів. Ця архітектурна особливість і не дає спокою деяким вченим (і не дуже вченим) мужам. Є, наприклад, досить струнка версія про те, що ротонда може очистити від злих духів і демонічних сил, а також надати людині можливість доторкнутись до вічності. Базується вона на тому, що шестигранник – давній астральний символ. Він прийшов з Месопотамії до Іудеї, де став символом Бога (Яхве). Потім цей символ успадкували середньовічні християни, хоча шестигранник символізував не зовсім християнські поняття про надприродні сили Сонця та Світла, про Безсмертя та Вічність. Ці ж поняття говорять, що коли людина ступає всередину шестигранника, то темні сили відступають.

В кінці XIV – на початку XV столітті з заходу до ротонди була добудована нава, після чого ротонда стала називатись церквою св.Миколая. Значно пізніше добудовували секрестію, а в 1912 році над західним фасадом звели деревяну дзвіницю.

В 1879 році Ужанський комітат проводив ремонтні роботи в церкві села Горяни. Яке ж було здивування робітників, коли під шаром старої штукатурки були помічені старовинні кольорові фрески. 29 грудня 1879 року спеціальна комісія з охорони пам’яток зробила заяву про відкриття горянських фресок, які датуються початком XV ст.. Пізніше зявилися версії, що вони могли бути створенні ще раніше, а саме в XІV ст.. Ймовірні автори - північно-італійські або тірольські майстри італійської школи проторенесансу Джотто або Триценто. В ті часи територією нинішньої Словаччини та Закарпаття мандрували багато таких майстрів, вони брались за розписи місцевих храмів сценами з Євангеліє. В Горянах було зображено сюжети Благовіщення, Різдва, Дарів Волхвів, Втечі в Єгипет, Страти Ісуса та його Воскресіння. Розташовані фрески в три яруси: два на стінах, третій – у конхах. Частина з них збереглася повністю, частина - фрагментарно, але це не применшує їх цінності.

Фото фресок – немає.

В 1912 році проводилась серйозна реставрація церкви та фресок. Був укріплений фундамент ротонди, закривались чисельні тріщини. Місця без розписів були забілені в сірий колір ( чи засірені в білий???). Тоді ж була оновлена покрівля.
Зараз ротонда має досить пристойний, доглянутий вигляд.


p.s. Був я в Горянах на початку травня 2005 року. Стояла чудова погода, світило довгождане весняне сонце. Якщо не в кожному, то принаймні через двір цвіла або сакура, або магнолія.
Шарман, ... .