Чудовий спуск з бугельним підйомником. Схил довжиною 1300 м., має головний (центральний) спуск і два рукави- правий і лівий. Всі три напрямки сходяться внизу в останній третині схилу. Перепад висот 230м. Крутизна схилу на різних ділянках суттєво відрізняється. Верхня частина спуску довжиною 600 м порівняно стрімка (крута). Середня, довжиною 400м - просто стіл. Далі на нижній ділянці довжиною 400м схил стає стрімкішим. В цьому місці сходяться всі три рукави в один спуск.

В Подобовці є декілька турбаз, але ми жили в приватному секторі, в хаті прямо під горою. В селі, як і в усіх Карпатських лижних курортах, місцеві жителі, залюбки надають житло туристам. Подобовець село досить бідне, на все село був один кам`яний будинок з сауною. Зате й ціни в Подобовці були якраз для студентів. Можна було домовитись з хазяйкою, щоб вона готувала іжу. Але нам виділили автономний будиночок з піччю, й ми готували самі вермішель й заїдали її кількою в томатному соусі... .

В Подобовці, крім дерев`яних селянських будиночків, є ще й дерев`яна Миколаївська церква з дзвіницею.

Фото церкви взято в 2004 році на сайті:
http://www.zakarpattja.westportal.net/Images/170.html

А ще одна цікавина в цих краях, це відомий водоспад Шипот. Від знаходиться за декілька кілометрів від Подобовця.

Вода, що проходить через цей водограй, впадає в Дністер, другу по довжині річку України.

Водоспад Шипот вважається одним з самих красивих водоспадів Карпат.

Літні фотки водоспаду взято на сайті:
http://www.karpaty.com.ua/photos

Всім, кого цікавить гірськолижний відпочинок в Карпатах, раджу зайти на сайт http://www.ski.lviv.ua/ . Дуже змістовний сайт.





p.s. Влітку 2006 року вдалося знову побувати в Подобовці.

За часи, що пройшли після моїх студентських років Подобовець почав перетворюватись на досить популярний гірськолижний курорт України. В самому Подобовці та сусідньому Пилипці збудовано декілька нових витягів та відкрилося з десяток комфортабельних баз відпочинку. Набули певного комфорту й приватні садиби, де як і п`ятнадцять-двадцять років тому можна зупинитись на постій. Щоправда, співвідношення ціна/якість ще поступається тій же Словаччині, не кажучи вже про більш престижні гірськолижні курорти Європи.

Ну а що стосується архітектурної пам`ятки Подобовця – Миколаївської церкви та її дзвіниці, то тут справи кепські.

Чоловіки, які були саме в церкві скаржились на поганий її стан і потребу в реставрації. Говорили, що перекриття, які вкриті зараз металом вже потрухли і потребують заміни. Казали, що громада в селі всього 20 чоловік і кошти на відновлення не має, що церква навіть не має власного священника (один піп на два села). А коли взнали, що про їх церкву написано в неті. То попросили взагалі «допомогти знайти спонсора на побудову нової церкви в Подобовці, бо місцевих жителів багато і Канаді, і в США». Ну що ж, прохання це я виконую:
-хто має змогу і бажання допомогти віруючим Подобовця відгукніться. Допоміг же колишній голова ЦВК М.Рябець сусідньому Пилипцю в якому народився...
А від себе запропоную краще шукати кошти не на побудову нової церкви, а на грунтовну реставрацію вже існуючої Миколаївької. Церква ця унікальна для України. Відноситься до барокового типу дерев`яних церков Закарпатя. Цей архітектурний стиль дуже поширений на Воловецько-Міжгірській Верховині (крім Подобовської церкви, в цій місцевості збереглося ще близько двох десятків аналогічних храмів). Дата зведення Миколаївської церкви – 1785 рік, в 1797 році була побудована дзвіниця.

За словами місцевих жителів вона переносилась з села в село тричі. Попереднє її місце «стоянки» було чи то на Рахівщині, чи то на Тячівщині.

А ще мені вдалося побачити й сфотографувати старі образи в середині Миколаївської церкви:

Да, було би дійсно дуже гарно, якби знайшлися спонсори, що допомогли б відреставрувати дерев`яні конструкції Миколаївської церкви і зняти оті жахливі металеві листи з неї.