—елище —олотвино знаходитьс¤ м≥ж –аховом та “¤чевом (траса –03). —вою назву д≥стало, через багат≥ сол¤н≥ залеж≥, ¤к≥ розробл¤ютьс¤ тут вже дуже давно.
 ≥лька м≥льйон≥в рок≥в тому на цьому м≥сц≥ був океан, частина його згодом перетворилась на сол¤ний пласт.  оли росли  арпатськ≥ гори, вони видавили цей сол¤ний прошарок. ѕрот¤жн≥сть цього куполопод≥бного сол¤ного масиву в «акарпатт≥ Ц 85 к≥лометр≥в, дал≥ в≥н т¤гнетьс¤ аж до —ередземного мор¤. “овщина сол¤ного пласту в де¤ких м≥сц¤х дос¤гаЇ п≥вк≥лометра.
¬ 1976 роц≥ на шахт≥ є 9 (товщина сол¤ного шару Ц 280 метр≥в), була в≥дкрита –еспубл≥канська алерголог≥чна л≥карн¤ (зараз - ”крањнська јлерголог≥чна л≥карн¤). —права в тому, що в середин≥ минулого стол≥тт¤ було пом≥чено, що прац≥вники сол¤них шахт не хвор≥ють на астму чи туберкульоз. —ол¤н≥ пари чудовий проф≥лактичний зас≥б проти цих хвороб. … в —олотвино був створений ун≥кальний л≥кувальний зас≥б.
ѕут≥вки в цю л≥карню розпод≥л¤лись м≥ж союзними республ≥ками. Ќаприклад, ѕрибалтика мала одну дорослу та одну дит¤чу пут≥вку на л≥кувальний курс.  азахстан Ц по чотири, –ос≥¤ Ц дес¤ть тих ≥ тих. Ќин≥ л≥карн¤ приймаЇ до 3000 хворих на р≥к. ’вор≥, або провод¤ть там день, або просто спл¤ть в палатах вноч≥. ѕ≥дтримуЇтьс¤ стаб≥льна температура 22-23 градуси й волог≥сть. ѕ≥сл¤ курсу л≥куванн¤ можна назавжди позбутис¤ бронх≥альноњ астми.

¬ —олотвино Ї ще ориг≥нальний музей солекоп≥в, але нажаль ми туди не потрапили.  р≥м того саме в —олотвино народивс¤ в≥домий св≥товий мед≥а-магнат –оберт ћаксвелл.


p.s.
„ерез р≥к п≥сл¤ створенн¤ ц≥Їњ стор≥нки, л≥том 2005 року, ¤ знайшов ще де¤к≥ в≥домост≥ про —олотвино ≥ м≥сцев≥ сол¤н≥ копальн≥.
¬и¤вл¤Їтьс¤, що с≥ль в ц≥й м≥сцевост≥ добувалась ще за час≥в завоюванн¤ ƒак≥њ римським ≥мператором “ро¤ном (≤≤ ст. н.е.). ¬ де¤ких шахтах були знайден≥ римськ≥ монети ≤≤ ЦIV стол≥ть н.е.
ѕерша письмова згадка про —олотвино/—олотвину датуЇтьс¤ ’IV стол≥тт¤м. ¬ грамот≥ угорського корол¤ ¬ладислава згадуЇтьс¤ що 1360 роц≥ молдавський/волоський воЇвода ƒрагуш одержав у своЇ волод≥нн¤ дек≥лька с≥л ћарамогрощини, в тому числ≥ й —олотвино.

Д≤стор≥¤ м≥ст та с≥л, «акарпатська областьФ пише:
Д—ол¤н≥ шахти того часу були найц≥нн≥шим скарбом краю ≥ давали найб≥льш≥ доходи угорському ур¤дов≥. ¬ сол¤них копальн¤х кр≥м закр≥пачених сел¤н працювали також засуджен≥ на каторгу сел¤ни-кр≥паки з навколишн≥х с≥л. ∆итт¤ солекоп≥в значною м≥рою залежало в≥д розвитку способ≥в добуванн¤ сол≥. Ќайдавн≥шим ≥ найприм≥тивн≥шим способом було копанн¤ ступ≥нчатих ¤м глибиною до 20 метр≥в. ѕ≥зн≥ше копали конусопод≥бн≥ ¤ми, або т.зв. чортов≥ ¤ми. ¬они були глибиною до 140-150 метр≥в. —пускалис¤ роб≥тники у так≥ ¤ми по звТ¤заних драбинах, а с≥ль п≥дн≥мали в с≥тках, сплетених з мотузок або в буйвол¤чих шк≥рах. ÷ей прим≥тивний спос≥б добуванн¤ сол≥ ≥снував прот¤гом усього середньов≥чч¤. ”мови прац≥ були важкими. ƒобуванн¤ сол≥ у ’V≤ Ц перш≥й половин≥ ’V≤≤ стол≥тт¤ зд≥йснювалос¤ теж прим≥тивними засобами. ќсновними знар¤дд¤ми прац≥ солекопа були: молот, чекан, клин, кайло, лопата, тачка, ноша ≥ м≥шок.Ф

ўе ц≥кава ≥нформац≥¤ про солекопн≥, Ї в книз≥ Д«амки ѕ≥дкарпатськоњ –усиФ:
Д¬ 1498 роц≥ в ≥стор≥њ ћарамороша сталась ц≥кава под≥¤ Ц страйк солекоп≥в.  ороль ¬ладислав ≤≤ ягелон змушений був назначити солекопам тверду плату й пенс≥ю вдовам загиблих. «а кожн≥ 5 добутих куск≥в кам≥нноњ сол≥ шахтар≥ отримували 5 динар≥в; дл¤ куп≥вл≥ одеж≥ вони отримували 100 куск≥в кам≥нноњ сол≥ в р≥к, а також зв≥льн¤лись в≥д ц≥лого р¤ду корол≥вських податей. —олекопи мали право вибирати свого старосту й радник≥в, в чому вони прир≥внювались до прав горожан.  р≥м того, њм були призначен≥ додатков≥ надбавки на –≥здво, ѕасху й ≥нш≥ св¤та. Ќаприклад, мараморошським солекопам корол≥вськ≥ чиновники на прот¤з≥ одного року передали 4 д≥жки вина, 4 вола й 400 хл≥бин. —тарости отримували кожний р≥к 500 куск≥в сол≥.
јле жад≥бн≥ чиновники нер≥дко привласнювали соб≥ те, що належало солекопам.  оли зловживанн¤ чиновник≥в доходило до краю, солекопи в знак протесту перестали працювати й покинули —олотвино. –удники затихли, а це вело до великих збитк≥в дл¤ казни.
ѕ≥сл¤ тривалих переговор≥в, ¤к≥ в≥дбулис¤ в “¤чев≥, був заключний догов≥р. «г≥дно ¤кого бургграф (кастел¤н) ’устського замку разом з корол≥вським ≥шаном (жупаном) ћарамороша зобовТ¤зувались не карати шахтар≥в за припиненн¤ роботи, а в майбутньому строго ритримуватись вс≥х прав шахтар≥в. —тарости й радники вс≥х пТ¤ти коронних м≥ст звернулись до шахтар≥в з проханн¤м приступити до роботи. “ак зак≥нчилась перший страйк шахтар≥в ћараморошських сол¤них копалень, ¤ким, можливо, взагал≥ був першим виступом роб≥тник≥в ÷ентральноњ ™вропи в захист своњх прав.Ф