На території Сваляви в результаті археологічних розкопок виявлені залишки оселі початку першого тисячоліття до н.е., предмети епохи бронзи та неоліту, поховання угорського воїна (початок Х ст.) та інші речі що засвідчують досить солідний вік міста.
Перша письмо згадка «Szolоa» знайдена в угорських хроніках за 1236 рік. Тоді вона належала такому собі феодалу Бет-Бетке й входило до земель підвладних угорській короні. В епоху розквіту Галицько-Волинського королівства Закарпаття входило до володінь короля Данила, але дуже швидко знову відійшло до Угорщини й стало королівською власністю. Власність та надавалась у володіння представникам різним магнатським родам та знаті. Так свого часу Свалява належала магістру Аладару, згодом магнатам Перені, а у XVI столітті стала власністю трансільванських князів.
В 1588 році в нинішньому присілку Сваляви Бистрому зводиться дерев`яна Миколаївська церква, що являється зараз єдиною архітектурною пам`яткою Свалявського району, яка внесена в державний реєстр культурного надбання України.

Церква відноситься до лемківського стилю сакральної дерев`яної спадщини Закарпаття. Збереглася вона досить добре й зараз використовується за своїм прямим призначенням.
В XVII ст. Свалява входила до Мукачівсько-Чинадіївської домінії (адміністративно-господорської одиниці) й завдяки своєму розташування на соляному шляху в Європу успішно розвивається. Добувалась сіль також і в околицях Сваляви. Є навіть версія, що й назву свою Свалява взяла завдяки соляним джерелам, що у великій кількості є в окрузі. В різні часи місто називали Золявою, Солявою, Солєвою, Сольвою й т.п.. Потрібно також зазначити, що є й інші думки про походження назви Свалява. Наприклад молдавське слово «валява» означає – долина (в чернівецькій області, доречі, є село Валява). Можливо й має назва міста волоське походження, але більшість дослідників схиляються все ж до «соляної» версії.
Зрозуміло, що за такий ласий підсолений шматок, як Свалява велася постійна боротьба між сусідніми державами - Угорщиною, Трансільванією, Польщею ... .


В 1657 році по Закарпаттю був здійснений рейд польських військ Любомирського, внаслідок якого багато міст краю були зруйновані, в тому числі й Свалява.
Після війни угорців під проводом Ф.Ракоці проти австрійської корони (1703-1711) Свалява знову стає власністю Габсбургів.
З 1728 року Свалява й ряд інших міст Закарпаття переходить у володіння австрійського коронного канцлера Лотара Шенборна. Від тоді на протязі майже двох століть графи Шернборн-Бухгейми володіють Мукачівсько-Чинадіївською домінією. Слід відзначити, що ця родина мала неабиякий підприємницький хист і в краї досить інтенсивно відбувався промисловий розвиток. Розвивається перш за все деревообробна промисловість, продукція якої навіть йшла на експорт. (Про Шернборнів більш докладно написано на моїй сторінці «Мисливський замок Шернборнів».

В 1759 році проводится грунтовна реконструкція Миколаївської церкви, але були збережені зруби бабинця та нави з заломами й церква зберегла свій характерний архітектурний стиль.

В 1790 році Свалява отримує право на проведення ярмарків.
На зламі XVIII та ХІХ століть починається інтенсивне використання місцевих мінеральні джерела, що виявили свої цілющі й лікувальні якості.
Цікаво, що герб міста 1843 року зображує чи то робітника в білому одязі чи то медика, який заливає в бочку мінеральну воду. Цей сюжет став основою і сучасного герба міста.

В 1881 році через Сваляву пройшла залізниця Львів - Відень. Враховуючи те, що значний відрізок цієї залізниці проходила через карпатські хребти, то це була одна з найскладніших транспортних артерій Європи свого часу.

Зрозуміло, що залізниця також сприяла промисловому розвитку Сваляви. На початку ХХ століття в місті стали до ладу лісопильний та лісохімічні заводи.

Перша світової війни призвела до розпаду, як імперії Романових, так і імперії Габсбургів, до складу якої входило Закарпаття. Внаслідок післявоєнного європейського устрою Свалява опиняється в складі новоствореної Чехословаччини. В 1928 році Свалява стає центром адміністративного округу, який об''єднував Свалявський, Нижньоверечанський і Чинадієвський територіальні регіони.

Після розчленування Чехословаччини напередодні Другої світової війни Закарпаття, а разом з ним і Свалява, опиняється вже під владою Угорщини. По закінченні Другої світової - Закарпаття в складі Української ССР.

У 1972 році під керівництвом архітектора І. Могитича була відреставрована Миколаївська церква.

За радянських часів місто славилось перш за все своїми мінеральними джерелами та водами ("Поляна квасова", "Свалява", "Лужанська" ) і деревообробним комбінатом. Колись я бував на останньому навіть у відрядженні. Комбінат вже не існує, на його основі працюють декілька приватних підприємств, а от води й досі сприяють притоку в Сваляву чисельних відпочиваючих. В околицях міста є з десяток відомих на всю Україну санаторіїв та пансіонатів.
Ще в місті є пам’ятка природи – дуб, вік якого сягає 400 років.

Зараз, крім місцевих санаторіїв, дуба і Миколаївської церкви, гостей Сваляви може зацікавити місцевий краєзнавчий музей та костел Успіння Пресвятої Діви Марії.

Згодом їх зможе зацікавити також новий греко-католицький храм, що будується коло моста через ріку.

Якщо коротко, то це все. А якщо від себе, то в Сваляві є якась типова провінційна затишність і спокій, який поєднується з неповторним і багатогранним закарпатським колоритом. Що ж, перевірте це самі.